Боротьба з Китаєм як «світовою фабрикою» залишається одним із ключових напрямків політики Дональда Трампа ще з часів його першої президентської кампанії. Нині, після повернення до Білого дому, американський президент знову зосередив увагу на цьому питанні, різко піднявши мита на китайські товари.
Нещодавно в економічній політиці США відбувся цікавий поворот – запланована Трампом масштабна торговельна війна з багатьма країнами несподівано трансформувалася в точкову атаку на єдиний, але надзвичайно важливий фронт – китайський. Президент оголосив про відтермінування на 90 днів запровадження підвищених мит для більшості країн світу, залишивши базову ставку в 10%, однак Китай, який забезпечує 14% американського імпорту – від айфонів до дитячих іграшок – отримав вражаючі 125% мита на свої товари.
За словами Трампа, таке рішення стало відповіддю на запроваджені Пекіном мита у розмірі 84% на американську продукцію, що, на думку американського президента, продемонструвало «неповагу» з боку Китаю. Проте експерти вважають, що корені цього конфлікту набагато глибші.
Незавершена місія першого терміну
«Нам не вистачило часу завершити розпочате, і ми робимо це зараз», – пояснив Дональд Трамп журналістам, коментуючи своє рішення. Його стратегічна мета лишається незмінною – докорінно змінити структуру світової торгівлі, де Китай займає позицію головного виробника, та підважити загальноприйняте переконання, що збільшення обсягів такої торгівлі вигідне для всіх учасників.
Щоб зрозуміти вагомість цього питання для чинного президента США, варто повернутися в часи, коли про Трампа ще не думали як про серйозного політичного гравця, не кажучи вже про потенційного очільника Білого дому.
У 2012 році, коли репортери вперше почали висвітлювати події з ділової столиці Китаю – Шанхаю, практично всі – від керівників міжнародних корпорацій до китайських чиновників і представників іноземних торговельних делегацій – сприймали необхідність розширення торгівлі з Піднебесною як щось самоочевидне й безальтернативне.
Ця торгівля стимулювала зростання світової економіки, забезпечувала потік недорогих товарів, створювала робочі місця для мільйонів китайських працівників, які дедалі впевненіше інтегрувалися до глобальних ланцюжків постачання. Водночас вона обіцяла міжнародним корпораціям привабливі перспективи у вигляді реалізації своєї продукції китайському середньому класу, що стрімко формувався.
Вже за кілька років Китай випередив США і став найбільшим у світі ринком для Rolls Royce, General Motors та Volkswagen.
Нездійснені сподівання та стратегічний план Пекіна
Розвиток торговельних відносин з Китаєм обґрунтовували також глибшими міркуваннями. Популярною була думка, що китайці, збагатившись, почнуть вимагати політичних реформ, а зміни в структурі їхніх витрат перетворять Китай на суспільство споживання.
Перше припущення не справдилося – Комуністична партія Китаю лише посилила свою владу. Друге ж реалізується значно повільніше, ніж сподівалися західні аналітики: Китай і далі залежить від експорту своєї продукції та відкрито заявляє про наміри зміцнювати свою домінантну роль у світовій торгівлі.
У 2015 році Пекін оприлюднив стратегічний план «Made in China 2025», який окреслював бачення Китаю як світового лідера в низці ключових галузей – від аерокосмічної індустрії до суднобудування та виробництва електромобілів.
Невдовзі після цього на американську політичну арену вийшов тоді ще маловідомий аутсайдер, який протягом усієї передвиборчої кампанії наголошував, що піднесення Китаю спустошило американську економіку, призвело до занепаду промислових районів «іржавого поясу» та позбавило робітничий клас засобів для гідного життя.
Розпочавши торговельну війну під час свого першого президентства, Трамп зруйнував усталені стереотипи та підірвав багаторічний консенсус щодо вільної торгівлі. Його наступник Джо Байден зберіг більшість запроваджених мит на китайські товари, проте ці заходи хоч і завдали Пекіну певного дискомфорту, суттєво не вплинули на трансформацію його економічної моделі.
Сьогодні Китай виробляє 60% усіх електромобілів у світі, причому більшість під власними брендами, а також 80% акумуляторів, якими вони комплектуються.
Нова фаза протистояння і непевне майбутнє
Повернувшись до Білого дому, Трамп розпочав із Китаєм нову гру на підвищення тарифів, яка потенційно може стати найпотужнішим в історії ударом по усталеній системі світової торгівлі. Проте нестабільність позиції американського президента, який постійно коливається між введенням і скасуванням мит для різних країн, вносить елемент непередбачуваності в цю ситуацію.
Подальший розвиток подій залежатиме від двох ключових питань. По-перше, чи погодиться Китай на переговори за таких умов. По-друге, якщо переговори відбудуться, чи піде Пекін на значні поступки, яких вимагає Вашингтон, включно з кардинальним переглядом своєї експортоорієнтованої економічної моделі.
Аналізуючи можливі варіанти відповіді на ці запитання, слід насамперед визнати, що ми опинилися на незвіданій території. Тому до будь-яких категоричних прогнозів щодо реакції Пекіна варто ставитися обережно.
Є й інші причини для обережності. Китай нині тісно пов’язує свою економічну потужність, базовану на масштабному експорті та суворо контрольованому внутрішньому ринку, з ідеями національного відродження та переваг однопартійної системи. Країна здійснює жорсткий контроль інформаційного простору та навряд чи скасує бар’єри, наприклад, для американських технологічних компаній.
Існує й третє важливе питання, на яке має відповісти сама Америка: чи справді США й далі дотримуються принципів вільної торгівлі? Дональд Трамп неодноразово висловлювався в тому сенсі, що мита корисні самі по собі, а не лише як інструмент тиску для досягнення певних цілей.
Президент США розмірковує про переваги протекціонізму для американської економіки, який, на його переконання, має стимулювати внутрішні інвестиції, спонукати американські компанії повернути виробництво з-за кордону до США та збільшити податкові надходження.
Якщо Пекін дійде висновку, що саме в цьому полягає головна мета тарифної політики Трампа, він може вирішити, що перемовини позбавлені сенсу.
Безпрецедентне загострення відносин
Останні дії американської адміністрації засвідчують безпрецедентне загострення відносин. За даними CNBC, загальна сума мита США на китайський імпорт наразі сягнула 145%. Згідно з коментарем Білого дому, підвищення до 125%, оголошене нещодавно, доповнюється 20-відсотковим митом на фентаніл, яке Трамп раніше запровадив для Китаю.
Історія цього протистояння розгорталася стрімко. На початку лютого 2025 року Дональд Трамп запровадив 10-відсоткові мита на китайський імпорт, пов’язуючи це з фентаніловою опіоїдною кризою в США. Згодом ці тарифи неодноразово підвищувалися, і на початок квітня їхній розмір досяг 104%. Китай відповідав аналогічними заходами.
9 квітня американський президент оголосив про тримісячну паузу в запровадженні нових мит. Протягом цього періоду для всіх країн, крім Китаю, встановлено базовий тариф у 10%. Водночас мита на імпорт із КНР сягнули 125%, а Трамп пояснив це рішення «неповагою, яку Китай виявив до світових ринків».
Останній указ американського лідера про підвищення мит на китайський імпорт також торкнеться поштових відправлень з КНР. До цього року так зване звільнення від мит de minimis надавало китайським інтернет-ритейлерам Shein і Temu суттєву перевагу перед багатьма їхніми конкурентами. Згідно з указом, з 2 травня посилки з Китаю до США вартістю 800 доларів і менше обкладатимуться митом у розмірі 120%.
Такий розвиток подій загрожує тим, що дві найбільші економіки світу замість просування ідеї взаємовигідної співпраці можуть опинитися в жорсткому протистоянні за економічну перевагу за принципом «переможець отримує все». Якщо така тенденція переважатиме, це означатиме кінець старого світового економічного порядку й початок нової, можливо, дуже небезпечної ери міжнародних відносин.
Читати також:
Китайський штучний інтелект DeepSeek похитнув позиції технологічних гігантів США
Китай попереджає про торговельну війну: дипломатичне протистояння зі США загострюється
Трамп розпочав масштабну торговельну війну: нові мита для всього світу
Митна політика Дональда Трампа непокоїть навіть республіканців
Світлина з відкритих джерел
