Адміністрація Дональда Трампа продовжує посилювати тиск на нелегальну імміграцію в США, і наслідки цієї політики стають дедалі відчутнішими — як для самих іноземців, так і для американської економіки загалом. Видання The New York Times, Univisión та Axios цього тижня опублікували одразу кілька матеріалів, які проливають світло на різні аспекти цієї кампанії: від затримань просто в аеропортах до мільярдних втрат бізнесу і масштабної програми «добровільного» виїзду мігрантів.
В аеропортах почали затримувати іноземців із простроченими візами
За інформацією The New York Times, Служба імміграційного та митного контролю США (ICE) розпочала операції із затримання іноземців, які залишилися в країні після закінчення дозволеного терміну перебування, безпосередньо в аеропортах.
Видання повідомляє, що затримання проводили співробітники відомства в цивільному одязі — просто біля стійок реєстрації та виходів на посадку. За даними журналістів, подібні операції охопили щонайменше 15 аеропортів країни. Для пошуку конкретних пасажирів ICE використовувало дані, які авіакомпанії в звичному порядку передають Управлінню транспортної безпеки США (TSA).
Кількість заявок на громадянство обвалилася на десятки відсотків
Паралельно зі зростанням кількості затримань різко скоротилася й кількість людей, які наважуються подавати документи на натуралізацію. За даними Univisión, яке спирається на статистику Міністерства внутрішньої безпеки США, у 2024 році громадянство отримали приблизно 818,5 тисячі осіб, тоді як у 2025-му цей показник впав до близько 97 тисяч.
Ситуація погіршилася ще більше на початку 2026 року: станом на квітень було завершено лише 27 569 справ, що відповідає падінню на 72% порівняно з попередніми темпами.
Серед головних причин такого спаду експерти, на яких посилається Univisión, називають невизначеність, спричинену жорсткою імміграційною політикою адміністрації Трампа, зростання розміру зборів за розгляд заяв, подовження термінів обробки документів, а також страхи та сумніви навіть серед тих резидентів, які формально мають повне право подаватися на громадянство.
Попри загальнонаціональний спад, у країні все ще працюють безкоштовні програми підтримки іммігрантів. Так, у публічній бібліотеці North Miami Beach у Флориді проводять курси підготовки до отримання громадянства та допомагають охочим правильно заповнити необхідні документи. Викладачка цих курсів Ялілис Перес пояснила, що програма діє у тісній координації з імміграційними органами: за її словами, Міністерство внутрішньої безпеки та Служба громадянства та імміграції США (USCIS) надають викладачам всю необхідну інформацію, методичні матеріали та підготовку, щоб ті могли передавати слухачам достовірні відомості.
Головна мета навчання — підготувати учасників до проходження співбесіди з натуралізації англійською мовою. Серед слухачів курсів — Гленда, іммігрантка з Гондурасу, яка прожила у США вже 30 років і саме зараз вирішила отримати громадянство на тлі загального посилення імміграційного контролю. За її словами, вона хоче скористатися нинішнім моментом, аби підготуватися й встигнути стати громадянкою, поки ситуація в країні щодня стає складнішою.
Тим часом Служба громадянства та імміграції США цього понеділка оголосила про тимчасове остаточне правило, яке фактично трансформує процедуру подання позитивних заяв про надання притулку. Відповідно до нового порядку, відомство отримало право передавати справи безпосередньо імміграційним суддям без обов’язкової попередньої співбесіди із заявником. Норма, опублікована в офіційному документі Міністерства внутрішньої безпеки, набула чинності негайно.
Рейди ICE коштували економіці США до 14 мільярдів доларів
Масштабні операції ICE залишили по собі не лише соціальні, а й дуже конкретні економічні наслідки. Згідно з аналізом дослідників Пенсильванського університету, операції минулого року призвели до скорочення на 8,1 мільярда відвідувань підприємств, а сукупні втрати споживання оцінюються в діапазоні від 3,1 до 14 мільярдів доларів.
В основі цих цифр лежить так званий «ефект охолодження» (chilling effect): страх бути затриманими змушує іммігрантів уникати виходу з дому, походів на роботу чи в магазини — і наслідки цього поширюються значно ширше, ніж коло людей, яких затримали безпосередньо.
Аналіз інституту Брукінгса, що охопив 86 метрополійних ареалів США, показав, що хвиля арештів пов’язана із втратою 668 тисяч робочих місць, а рівень зайнятості в середньому опустився на 0,73% нижче очікуваних показників після проведення операцій.
Найбільше постраждала будівельна галузь: зайнятість у ній впала на 2,2%, що еквівалентно приблизно 102 тисячам втрачених робочих місць у досліджених містах.
Один із найпоказовіших висновків дослідження Брукінгса полягає в тому, що від 51 до 297 тисяч цих втрачених робочих місць належали людям, народженим саме в США, а не іммігрантам — це спростовує поширений аргумент, буцімто рейди начебто вигідні для корінної робочої сили.
На локальному рівні цифри виглядають не менш вражаюче. Дослідники Каліфорнійського університету в Ірвайні підрахували, що операції в районі Лос-Анджелеса та окрузі Ориндж призвели до понад 625 мільйонів доларів втрачених роздрібних продажів і майже 60 мільйонів доларів недоотриманих податкових надходжень лише за два місяці.
У торговельних коридорах Лос-Анджелеса з високою часткою іммігрантського населення пішохідний трафік знизився на 8–10%, тоді як споживчі витрати обвалилися на 20–25% протягом восьми тижнів після проведення операцій.
За оцінками округу Лос-Анджелес, лише за перший місяць посилення імміграційного контролю сукупні втрати економічного виробництва становили 840 мільйонів доларів, а в Міннеаполісі міська адміністрація прогнозує втрати місцевої торгівлі на рівні майже 200 мільйонів доларів протягом двох місяців після хвилі арештів.
Латиноамериканські підприємці в кількох штатах повідомляли про падіння доходів до 50% після проведення рейдів. Виконавча директорка American Business Immigration Coalition Ребека Ши стисло підсумувала ситуацію: за її словами, працівники, які виконують найважливіші, «незамінні» функції, фактично зникли з підприємств, а деякі бізнеси зіткнулися зі сповільненням роботи вдвічі. До прикладу, кількість затримань громадян Куби з боку ICE зросла на 463% у період з кінця 2024-го до початку 2026 року.
Дослідники Каліфорнійського університету в Ірвайні застерігають, що «ефект охолодження» поширюється значно ширше за коло безпосередньо затриманих, зачіпаючи всю місцеву економіку — включно з бізнесами й працівниками, які взагалі не мають жодного стосунку до нелегальної імміграції.
Програма «добровільного» виїзду наблизилася до 200 тисяч учасників
Ще одним інструментом імміграційної політики Трампа стала програма добровільного виїзду для нелегальних мігрантів, яка, за внутрішніми даними Міністерства внутрішньої безпеки, отриманими виданням Axios, наближається до позначки в 200 тисяч зареєстрованих або тих, хто вже покинув США.
Станом на 16 липня в межах так званого Homecoming Project зафіксували 132 тисячі успішних виїздів, тоді як ще 70 тисяч осіб зареєструвалися й перебувають у процесі залишення країни.
Ініціатива реалізується переважно через мобільний застосунок CBP Home, за допомогою якого іммігранти можуть повідомити про намір добровільно виїхати, оформити необхідні документи для подорожі, узгодити рейси та подати заявку на фінансову виплату від уряду, яка надається після підтвердження факту виїзду.
Розмір цієї фінансової винагороди з часом змінювався. Спочатку адміністрація пропонувала 1000 доларів плюс квиток на літак. Під час різдвяної кампанії наприкінці 2025 року виплату підвищили до 3000 доларів, а зараз вона становить 2600 доларів — ці кошти видають лише після того, як іммігрант фактично залишив територію США.
За даними Міністерства внутрішньої безпеки, програма дозволяє суттєво заощадити державні кошти. За оцінками влади, добровільний виїзд обходиться приблизно у 2500 доларів плюс сама фінансова виплата, тоді як затримання, тримання під вартою та примусова депортація нелегального мігранта, який не співпрацює з владою, коштують у середньому 18 245 доларів.
Повільний старт і тиск з боку Білого дому
Попри нинішні високі показники, запуск програми відбувався значно повільніше, ніж очікували. За перші пів року роботи вдалося залучити лише близько 24 тисяч учасників, поки чиновники намагалися вирішити проблеми з оформленням документів та організацією рейсів.
Це змусило Білий дім втрутитися особисто, аби прискорити процес. Як розповіло джерело, на яке посилається Axios, тиск полягав у щоденних дзвінках із Білого дому та щотижневих телефонних нарадах найвищого рівня із заступником керівника апарату Стівеном Міллером. За словами того ж джерела, від виконавців вимагали пропускати через програму тисячі людей щодня, тоді як реально вдавалося оформити лише кілька десятків.
Роль центрів утримання
Помітне зростання показників програми почалося у серпні 2025 року, коли представник команди Департаменту з питань ефективності уряду (DOGE) сприяв її впровадженню безпосередньо в центрах утримання ICE.
На сьогодні у програмі задіяні кейс-менеджери в 40 центрах утримання, і приблизно половина з понад 200 тисяч оформлених справ припадає на людей, які на момент реєстрації перебували під імміграційним вартуванням.
За даними ICE, ті, хто обирає добровільний виїзд безпосередньо з центру утримання, перебувають там в середньому 17 днів — тоді як стандартна процедура примусової депортації зазвичай триває близько 50 днів. Скорочення терміну перебування дозволило звільнити місце в закладах, які й без того стикалися з дедалі відчутнішою нестачею допустимо комфортних умов.
Колишній радник Тома Гомана Тодд Бенсман пояснив виданню Axios, що на початковому етапі реалізації цього процесу адміністрація зіткнулася саме з дефіцитом місць для утримання: за його словами, масові депортації неможливо здійснювати без наявних вільних місць, і ці дві проблеми нерозривно пов’язані між собою.
У Міністерстві внутрішньої безпеки вважають, що Homecoming Project не просто виконав, а й значно перевершив поставлені перед ним цілі. За оцінками агентства, реалізація програми здатна принести до 2,5 мільярда доларів економії коштів, які інакше довелося б витратити на примусові депортації.
Критика та сумніви щодо майбутнього програми
Попри результати, якими пишається уряд, програма також стикається із критикою. Міжнародна організація з міграції (МОМ), що входить до системи ООН і співпрацювала з проєктом до березня 2026 року, згодом припинила свою участь в ініціативі.
Джерело, пов’язане з програмою, з жалем зауважило, що весь масштабний проєкт фактично звівся до банальної таблиці для купівлі авіаквитків.
Крім того, деякі іммігранти, які скористалися застосунком CBP Home, повідомляли, що після виїзду зі США так і не отримали обіцяної фінансової виплати.
Додає невизначеності і питання щодо подальшої долі програми: контракт із компанією Salus Worldwide, яка відповідає за її операційне управління, вичерпає фінансування вже наприкінці серпня 2026 року, тож Міністерство внутрішньої безпеки вже шукає нового підрядника, хоча поки не уточнило, чи вплине ця заміна на роботу самого Homecoming Project.
Читати також:
США створюють власну авіакомпанію для депортації нелегальних мігрантів
Імміграційна політика США: нові правила, судові баталії та плани щодо застави в 100 тисяч доларів
США посилюють правила видачі грін-карт та віз для студентів і журналістів
Світлина з відкритих джерел
