Сьома частина культового слешера встановила абсолютний рекорд касових зборів у серії. Проте успіх у прокаті — і критичний прийом — розійшлися, як ніколи раніше.
Цифри, які говорять самі за себе
За даними Paramount, світові збори «Крика 7» сягнули $176,9 млн, перевершивши обидва попередні рекордсмени франшизи: оригінальний фільм 1996 року заробив $173 млн, другу частину 1997-го — $172 млн (без урахування інфляції). Із загальної суми $106,5 млн припадають на внутрішній ринок США, ще $70,4 млн — на закордонний прокат.
Старт виявився найгучнішим в історії серії: за перший уїк-енд картина зібрала $64,1 млн у США та $33,1 млн за кордоном — майже $100 млн сумарно. Для порівняння, попередній рекорд належав шостій частині з $44,4 млн у внутрішньому прокаті. При бюджеті близько $45 млн «Крик 7» окупився кількаразово.
Аналітики Variety пов’язують касовий успіх передусім із поверненням Нів Кемпбелл до ролі Сідні Прескотт: актриса не брала участі у попередній частині через суперечку щодо гонорару.
Сюжет: привид із минулого
Сідні Прескотт — остання вціліла дівчина, яка давно стала дорослою жінкою — перебирається до містечка Пайн-Гроув у штаті Індіана. Тихе місце із білими будиночками та акуратно підстриженими газонами здається ідеальним для нового старту: нічого не нагадує про Вудсборо, чорні балахони та ніж у руці маніяка. Але минуле не поспішає відпускати. На тлі конфлікту з донькою Тейтум — названою на честь персонажки Роуз МакГоуан із оригінального фільму — Сідні знову зіштовхується з тим, із чого все починалося 30 років тому.
За лаштунками: турбулентна історія проєкту
«Крик 7» дістався до екранів через серйозні потрясіння. Режисери змінювалися один за одним, зі складу акторів іще в процесі підготовки вилетіли Меліса Барера й Дженна Ортеґа. Зрештою кермо взяв Кевін Вільямсон — сценарист оригіналу та один із батьків-засновників серії. Режисерське крісло він обіймає лише вдруге в кар’єрі: перший раз це було у 1999-му з невдалим дебютом «Провчити місіс Тінґл».
Рецензія: є з чим прийти — і є на що нарікати
Фільм розпочинається ритуально: два приречені статисти, телефонна розмова з класичними запитаннями про хорори, беззахисний опір, передбачувана загибель. Далі — нарешті — на екрані з’являється Сідні Прескотт. Судячи зі всього, студія заплатила Нів Кемпбелл усі гроші світу, щоб вона таки повернулася.
Перші сорок хвилин — відносно непогані. Є цілком напружені сцени у будинку головної героїні, де зосереджено найкраще, що фільм може запропонувати. Але щойно у кадрі з’являється Гейл Везерс у своєму незмінному барвистому жакеті у виконанні Кортні Кокс — приблизно на половині хронометражу — «Крик 7» вичерпує себе як кіно.
Другий акт підводить безнадійно. Метакоментарі, якими серія колись іронізувала над жанром, стали до межі ліниві. Чергова погоня від Примарного обличчя — вже без будь-якої свіжості. Нові молоді персонажі не викликають нічого, крім байдужості. Навіть ностальгічні повернення — зокрема Ненсі Лумів, яка мстила за сина ще в сиквелі 1997-го, — дають ефект хіба що для хардкорних фанатів.
Фінальне розкриття злодія і традиційний монолог із поясненням мотивів — окремий жанр кринжу. Цього разу автори, здається, перевершили самих себе: настільки довгі й безглузді обвинувальні промови, що у Сідні Прескотт більше шансів померти від нудьги, ніж від руки чергового шанувальника Біллі Лумиса.
Якщо попередні частини серії вам подобалися — причин ігнорувати сьому немає. Тут усе те саме, але з меншим запалом: мінус Барера й Ортеґа, плюс Ізабель Мей у ролі абсолютно зайвого персонажа. Тим, хто давно підозрює, що франшиза перетворилася на самопародію, краще звернути увагу на щось інше — наприклад, «Проєкт «Аве Марія»». Там принаймні у космосі ніхто не почує той набридлий «Крик».
Читати також:
Шварценеггер повертається до Конана: новий фільм, «Хижак» і «Коммандос-2» наступні
Карл Візерс, зірка фільмів «Рокі» та «Хижак», помер у 76 років
Світлина з відкритих джерел
