Сенат США офіційно затвердив кандидатуру Джея Клейтона на посаду директора Національної розвідки — його висував на цю посаду президент Дональд Трамп. Голосування у верхній палаті конгресу відбулося 28 липня, і результат виявився доволі показовим для політичного клімату Вашингтона.

За кандидатуру Клейтона проголосувало 51 сенатор, проти висловились 47 — фактично голосування пройшло строго за партійною лінією: усі республіканці підтримали кандидата, жоден демократ його не підтримав. Це особливо помітно на тлі того, що спочатку кандидатура Клейтона мала доволі широку двопартійну підтримку.

Клейтон очолить розвідувальну спільноту США, яка об’єднує 18 відомств, серед яких Центральне розвідувальне управління (ЦРУ), Агентство національної безпеки (АНБ) та Розвідувальне управління Міністерства оборони. Він змінить на посаді Білла Пулте, керівника Федерального агентства з фінансування житла та довіреного соратника Трампа, який виконував обов’язки очільника розвідки менш як півтора місяця й за цей час, за власними словами, скоротив штат апарату директора приблизно на 30%.

Затвердження Клейтона також відкриває шлях до можливого повторного ухвалення Закону про спостереження за іноземною розвідкою (FISA) — повноваження за цим законом призупинилися саме на тлі затягнутого процесу розгляду його кандидатури.

Чому демократи розвернулися проти кандидата

Первісно частина демократів у Сенаті була готова підтримати Клейтона як досвідченого державного службовця, здатного очолити розвідувальні відомства після року конфліктів усередині спільноти. Ситуація змінилася після його слухань у профільному комітеті 15–16 липня. Під час них Клейтон під присягою заявив, що не «заперечує результатів виборів», проте так і не підтвердив прямо, що президентські вибори 2020 року виграв Джо Байден, а не Дональд Трамп, який роками стверджує про фальсифікації того голосування.

Ця ухильна відповідь стривожила сенаторів-демократів, зокрема віцепрезидента комітету з розвідки Марка Уорнера, який раніше особисто знав і працював із Клейтоном. Уорнер зазначив, що глибоко розчарований частиною відповідей кандидата, і додав, що вони не відповідають образу людини, з якою він багато років співпрацював. Після голосування він закликав нового директора протистояти можливому тиску з боку Трампа, спрямованому на маніпулювання розвідувальними даними чи використання їх для підриву довіри до результатів виборів у США.

Демократи також висловлювали ширші занепокоєння: за їхніми словами, адміністрація Трампа й раніше намагалася використовувати розвідувальні відомства як інструмент партійної політичної боротьби, а призначення такого лояльного до президента керівника лише посилює ці ризики.

Хто такий Джей Клейтон

Уолтер Джей Клейтон III народився 11 липня 1966 року у Форт-Юстісі, штат Вірджинія, а виріс у Філадельфії. Більшу частину кар’єри він провів не в державному секторі, а у сфері корпоративного права — тривалий час був партнером впливової юридичної компанії Sullivan & Cromwell, спеціалізуючись на злиттях, поглинаннях і залученні капіталу для великих корпорацій. Серед відомих справ Клейтона — юридичний супровід виходу Alibaba Group на біржу, а також представлення інтересів Goldman Sachs під час фінансової кризи 2008 року та подальшого порятунку банківської системи, коли він допомагав передати активи проблемних інвестбанків Bear Stearns і Lehman Brothers іншим фінансовим гігантам.

Перший великий державний пост Клейтон отримав під час першої каденції Трампа: у травні 2017 року він очолив Комісію з цінних паперів і бірж США (SEC) і керував нею до грудня 2020 року, ставши 32-м головою відомства за всю історію. Пізніше, вже за нинішньої адміністрації, він обійняв посаду федерального прокурора Південного округу Нью-Йорка — одну з найвпливовіших прокурорських посад країни, розташовану на Манхеттені. Затвердження на посту директора Нацрозвідки стало для нього вже третьою посадою, яка потребувала схвалення Сенату, у межах двох президентських термінів Трампа.

Сімейний стан і головний конфлікт інтересів кар’єри

Клейтон одружений із Гретхен Батлер Клейтон, яка тривалий час працювала фінансовим консультантом і брокером управління капіталом у банку Goldman Sachs. Саме цей шлюб став джерелом найгучнішого скандалу довкола його призначення головою SEC у 2017 році: оскільки Комісія з цінних паперів безпосередньо регулює діяльність таких банків, як Goldman Sachs, критики — включно з колишніми конгресовими помічниками та журналістами — назвали Клейтона одним із найбільш фінансово конфліктних голів SEC за всю історію відомства.

За правилами етики, Клейтон був зобов’язаний самоусуватися від ухвалення рішень щодо конкретних правозастосовних справ проти Goldman Sachs, однак ці ж правила не поширювалися на рішення нормотворчого характеру — наприклад, щодо правила Волкера чи прозорості на ринку боргових інструментів, — які теоретично могли принести банку мільярди доларів прибутку чи збитків. Це викликало критику з боку оглядачів, які зазначали, що подібне вибіркове самоусунення виглядає нелогічним і вигідним саме для банку дружини чиновника.

Додатковим приводом для звинувачень стала його попередня юридична робота: Клейтон представляв інтереси іпотечного сервісера Ocwen під час скандалу, що завершився вимушеною відставкою керівника компанії. Уже в 2026 році, після відставки Клейтона з SEC у грудні 2020-го, проти самої комісії та особисто Клейтона подали позов колишні співробітники — у ньому стверджувалося, що керівництво відомства відмовило заявнику у виплаті винагороди викривачу, і знову згадувався конфлікт інтересів, пов’язаний із роботою його дружини в Goldman Sachs, куди вона, за даними позову, повернулася невдовзі після відставки чоловіка.

Попередниця Клейтона: чому пішла Тулсі Габбард

Посаду директора Національної розвідки до Клейтона (з коротким проміжним періодом виконання обов’язків Біллом Пулте) обіймала Тулсі Габбард — колишня конгресвумен-демократка від Гаваїв, яка згодом стала прихильницею Трампа та перейшла до табору MAGA. У травні вона оголосила про відставку, яка набула чинності 30 червня.

Офіційна версія. У своєму листі до Трампа Габбард пояснила рішення сімейними обставинами: у її чоловіка Ейбрахама Вільямса нещодавно діагностували рідкісну форму раку кісток, і вона вирішила залишити державну службу, щоб бути поруч і підтримати його в боротьбі з хворобою. Трамп у відповідь публічно подякував Габбард за роботу на посаді та висловив упевненість у швидкому одужанні її чоловіка.

Неофіційна версія. Втім, чимало американських медіа звертають увагу на те, що відставці передував тривалий період напруги між Габбард і президентом. Головним каменем спотикання стала різниця в оцінці іранської ядерної програми: навесні Габбард публічно заявила конгресу, що розвідувальна спільнота не бачить ознак того, що Іран відновлює роботи над ядерною зброєю після завданих напередодні ударів, — це прямо суперечило головному обґрунтуванню, яке Трамп наводив для військової операції проти Ірану. У відповідь президент публічно заявив журналістам, що йому байдуже до її оцінки, і наполягав, що Іран був значно ближчим до створення ядерної зброї.

За даними низки видань, Габбард після цього фактично опинилася осторонь ключових зовнішньополітичних рішень адміністрації: її не залучали до обговорення планів щодо Ірану на початковому етапі, а також не поінформували заздалегідь про підготовку операції із затримання венесуельського лідера Ніколаса Мадуро. Додатково її позиції всередині адміністрації похитнуло й те, що один з її найближчих підлеглих, директор Національного центру боротьби з тероризмом Джо Кент, у березні пішов у відставку на знак протесту проти війни з Іраном, заявивши, що країна не становила безпосередньої загрози для США.

Формально Габбард не була звільнена, як, наприклад, колишня генеральна прокурорка Пем Бонді чи колишня секретарка з нацбезпеки Крісті Ноем — вона стала вже четвертою жінкою-членкинею Кабінету, яка залишила адміністрацію Трампа за подібних обставин. Утім, збіг у часі між наростаючими розбіжностями щодо Ірану та раптовою родинною причиною відставки й спонукав частину спостерігачів припустити, що офіційне пояснення могло бути лише приводом, а не єдиною причиною рішення Габбард.

Читати також:

Тулсі Ґаббард іде у відставку: вже четверта жінка-міністр залишає адміністрацію Трампа за два місяці

Незадоволений роботою жінок: після Крісті Ноем Трамп звільнив Пем Бонді, Тулсі Габбарт на черзі

У США одночасно зачищають і розвідку, і корпорації: яка причина масових звільнень?

В адміністрації Трампа незадоволені роботою жінок: міністр праці пішла у відставку

Світлина з відкритих джерел