Опубліковані архівні матеріали щодо вбивства президента США Джона Кеннеді викликали неоднозначну реакцію серед дослідників та істориків. Попри гучні заяви та обіцянки, якість документів залишає бажати кращого, а їхній зміст не виправдав очікувань.

Довгоочікувана публікація

18 березня 2025 року Національний архів США оприлюднив розсекречені документи стосовно вбивства 35-го американського президента Джона Кеннеді. Напередодні чинний президент Дональд Трамп підписав відповідний указ, анонсувавши публікацію близько 80 тисяч сторінок матеріалів. Утім, у першому релізі архіву з’явилося лише 1123 документи.

Згідно з офіційним повідомленням, усі записи будуть опубліковані поступово, в міру їх оцифрування. Доступ до них можна буде отримати як онлайн, так і особисто – у друкованому вигляді або на аналогових носіях у приміщенні Національного архіву в штаті Меріленд.

Крім того, було розсекречено матеріали щодо вбивства брата Джона Кеннеді – Роберта, та активіста за громадянські права Мартіна Лютера Кінга.

Розчарування дослідників

Ентузіасти, які роками досліджували справу вбивства Кеннеді, не приховували свого розчарування після ознайомлення з опублікованими матеріалами. Чимало документів виявилися вицвілими, погано відсканованими та нечитабельними. Деякі файли містили рукописні нотатки, які неможливо розібрати, або закреслені слова та каракулі.

«Я швидко переглядаю файли JFK, щоб перевірити, чи отримали ми все без редагування, як обіцяли. Ми цього не отримали», – написав один із дослідників.

«Мені неодноразово говорили, що ці матеріали не будуть відредаговані…» – висловив своє невдоволення інший користувач соціальної мережі X.

Джон Грінвальд-молодший, автор онлайн-сховища розсекречених урядових документів The Black Vault, відреагував на публікацію лаконічним «уф». На його думку, формат PDF-файлів вкрай незручний – вони не мають функції пошуку, можливості масового завантаження та індексування записів у вигляді електронних таблиць.

«Це звалище набагато менш доступне, ніж усі попередні, більш анотовані», – зазначив історик Девід Гарроу в інтерв’ю The New York Times.

Що знайшли в документах?

Попри складнощі з опрацюванням матеріалів, деякі цікаві деталі все ж привернули увагу дослідників. Зокрема, серед документів виявлено інформацію про діяльність Лі Харві Освальда до вбивства, включаючи його контакти з кубинською та радянською розвідками. В одному з документів зазначено, що Освальда вважали «поганим стрільцем».

У прес-релізі також згадано лист від громадянина СРСР, який стверджував, що в серпні 1963 року попереджав американських чиновників про підготовку Освальдом замаху на президента.

Особливий інтерес викликав документ, надісланий директором ЦРУ Річардом Хелмсом юристу Комісії Уоррена Лі Ранкіну. В його основі – анонімний дзвінок до посольства США в Канберрі, що надійшов за кілька днів після вбивства. Особа, яка телефонувала, представилася польським водієм із радянського посольства і стверджувала, що «радянський уряд фінансував замах на президента», а також згадувала про нагороду в 100 тисяч доларів, нібито встановлену країнами соціалістичного табору за вбивство Кеннеді.

Австралійська влада вважала цю особу «психічно неврівноваженою» і не змогла встановити її особистість. Проте ЦРУ та австралійські спецслужби у 1968 році виступали проти публікації цього документа.

Чому документи так довго залишалися засекреченими?

Професор Колумбійського університету Тім Нафталі, який раніше очолював Президентську бібліотеку та музей Річарда Ніксона, пояснив, що причиною тривалого засекречення документів була необхідність захистити конфіденційні джерела та методи ЦРУ, а не бажання приховати суперечності у висновках офіційного розслідування.

«Розсекречені матеріали не містять сенсацій, а лише підтверджують відомі факти», – зазначив експерт. Водночас він наголосив, що раніше з документів було вилучено деталі, які розкривають розвідувальну діяльність США – наприклад, факт перехоплення комунікацій Єгипту, союзника Вашингтона.

Історія замаху та теорії змови

Кеннеді був застрелений у Далласі (штат Техас) 22 листопада 1963 року, пропрацювавши на посаді президента менше трьох років. Офіційне розслідування встановило, що вбивство скоїв Лі Харві Освальд, який діяв самостійно. Освальда було застрелено через два дні після затримання.

Відомо, що в 1959-1960 роках Освальд жив у СРСР, працював токарем на заводі в Мінську та одружився з росіянкою, яка згодом поїхала з ним до США. Ці факти, а також нез’ясовані обставини справи, породили численні теорії змови щодо того, кому могло бути вигідне вбивство Кеннеді.

Конгресменка Анна Пауліна Луна, яка очолювала спеціальну оперативну групу, зазначила: «Файл, який мене особливо цікавить, – це звіт генеральному інспектору ЦРУ від інформаторів, які стверджують, що ЦРУ приховало від Конгресу інформацію про вбивство Джона Кеннеді, оскільки це вказувало на них».

За законом США, дані про вбивство Кеннеді мали бути розсекречені в повному обсязі ще до 2017 року. Однак і президент Дональд Трамп, і Джо Байден, який займав цю посаду між двома його термінами, надали розвідці відстрочку для оцінки того, чи може публікація даних, що залишилися, завдати шкоди інтересам і міжнародним відносинам США.

Історики й дослідники продовжують аналізувати оприлюднені документи, проте не сподіваються на серйозні викриття, які докорінно змінять розуміння справи Кеннеді. Втім, публікація може надати додаткові подробиці до однієї з найбільш резонансних подій американської історії.

Читати також:

80 000 сторінок архівних матеріалів щодо вбивства Кеннеді будуть опубліковані у вівторок — Д. Трамп

Трамп доручив розсекретити документи про найгучніші політичні вбивства в США

Від Лінкольна до Трампа: історія замахів на американських лідерів

Світлина з відкритих джерел