Близький Схід знову балансує на межі великої війни. Навколо Ірану зосереджено найбільше американське військове угруповання за останні роки — авіаносці, есмінці, стелс-бомбардувальники, тисячі додаткових військових.
А за даними колишнього агента ЦРУ Джона Кіріаку, який послався на джерело у Білому домі, рішення вже ухвалено: удар може відбутися вже в найближчі дні. Переговори між Вашингтоном і Тегераном тривають, але паралельно Пентагон розробляє сценарії операції, яка може виявитися набагато масштабнішою, ніж усе, що відбувалося між двома країнами раніше.
Питання не в тому, чи матиме місце удар, — питання в тому, чого саме Трамп цим разом хоче досягти.
Передісторія: «Опівнічний молот» і незакінчена партія
Щоб зрозуміти нинішню ескалацію, треба повернутися до червня 2025 року. Тоді, на тлі ізраїльської операції «Народ як лев», США завдали власного удару по Ірану — операція дістала назву «Midnight Hammer». Понад 125 літаків, сім стелс-бомбардувальників B-2 та десятки ракет «Томагавк» атакували ядерні об’єкти у Фордо, Натанзі та Ісфахані. Трамп оголосив місію успішною. Іран відповів обмеженим ударом по американській базі в Катарі, але заздалегідь попередив владу країни — щоб уникнути жертв.
Формально це виглядало як завершення епізоду. Насправді — лише як пауза. Ядерна програма Ірану не була ліквідована повністю, переговори відновилися, але дали мінімальний результат, а Тегеран зберіг і риторику, і потенціал для нарощування збагачення урану. Той удар, попри свою масштабність, виявився одноразовою акцією без стратегічного завершення.
Нова хвиля: що готує Пентагон
Сьогодні ситуація якісно інша. Збройні сили США готуються до можливості тривалих, багатотижневих операцій проти Ірану — сценарію, який може перерости у значно серйозніший конфлікт, ніж ті, що раніше виникали між двома країнами. За даними Reuters, цього разу планування є складнішим, ніж було раніше: у межах тривалої кампанії військові США можуть завдати удару не тільки по ядерній інфраструктурі Ірану, а й по державних та безпекових об’єктах країни — а це принципово інший рівень конфлікту.
Розвідувальна картина підтверджує серйозність намірів. На йорданській базі Муваффак Салті зафіксовано понад 60 штурмовиків — майже втричі більше за звичайну кількість, а з минулої неділі туди приземлилися щонайменше 68 вантажних літаків. Там само з’явилися винищувачі-невидимки F-35 — для цієї бази нетипова присутність. Пентагон додатково направив до регіону ще один авіаносець та тисячі військових разом із системами ракетної оборони.
Всередині адміністрації Трампа немає одностайності. Проти удару виступають віцепрезидент Джей Ді Венс і директор національної розвідки Талсі Габбард. На боці силового сценарію — держсекретар Марко Рубіо, міністр оборони Піт Гегсет та Об’єднаний комітет начальників штабів. Сам Трамп публічно говорить про переговори, але не приховує: без угоди Тегеран чекає «щось погане».
За оцінкою колишнього офіцера військової розвідки Майкла Прегента, президент загнав себе у дипломатичний глухий кут: після місяців погроз і масштабного нарощування сил будь-який відступ виглядатиме як слабкість. Водночас Прегент допускає, що Трамп може зберегти обличчя й без повноцінного удару — завдавши символічних ударів по об’єктах ІДІЛ або хуситів і представивши це як рішучі дії. Саме тут і виникає ключове питання: чи є заява Кіріаку реальним інсайдом, чи свідомим витоком із метою тиску на Тегеран напередодні чергового раунду переговорів?
Серед розглянутих варіантів — точкові удари по окремих представниках іранського режиму, приклад для яких дала ізраїльська операція «Народ як лев», під час якої було вбито щонайменше 20 високопоставлених іранських офіцерів. Проте той самий американський чиновник застеріг: точкові удари потребують надточних розвідувальних даних, яких у Вашингтона може не вистачати.
Ціна можливої помилки
Аналітики дедалі голосніше застерігають від надмірного оптимізму. Військова операція проти іранського режиму не матиме сценарію «швидкої перемоги» і загрожує Сполученим Штатам значними людськими втратами. Стратегія Тегерану побудована на миттєвій ескалації одразу на кількох фронтах — щоб максимально розосередити й виснажити противника.
Іран має потужний ракетний арсенал, а Корпус вартових Ісламської революції вже відкрито погрожує ударами по американських базах у Йорданії, Кувейті, Саудівській Аравії, Катарі, Бахрейні та ОАЕ.
Є ще один вимір, безпосередньо дотичний до України. Генерал Веслі Кларк попередив, що орієнтація адміністрації Трампа на зміну режиму в Ірані може зменшити доступність критичних боєприпасів для Європи, зокрема ракет до Patriot, які за інших умов могли б бути розгорнуті в Європі або використані для підтримки України.
Велика Британія вже відмовила Трампу у використанні своїх військових баз для удару по Ірану. Союзники нервують. Країни Перської затоки, попри те що на їхній території розміщені американські війська, відкрито висловлюють занепокоєння: будь-яка атака майже гарантовано спровокує іранські удари у відповідь по їхній інфраструктурі.
Переговори між США та Іраном тривають — у Женеві за посередництва Оману американські спецпредставники Стів Віткофф і Джаред Кушнер зустрічалися з іранськими колегами. Обидві сторони назвали початок «хорошим». Але дипломатичний ресурс стрімко вичерпується: Тегеран відмовляється обговорювати ракетну програму, Вашингтон наполягає на повному демонтажі ядерних потужностей.
Нинішня ситуація небезпечно схожа на ту, що передувала операції «Опівнічний молот» у червні 2025-го — лише з вищими ставками, більшим угрупованням і значно ширшим переліком можливих цілей. Різниця в тому, що тоді Трамп мав чітку обмежену мету. Зараз — ні. А якщо заява Кіріаку відповідає дійсності і годинник уже відраховує останні дні до удару.
Сполучені Штати, схоже, реалізують масштабну геополітичну стратегію з метою зламати так звану «вісь зла» авторитарних держав. Після операцій у Венесуелі, спрямованих на встановлення контролю над владою та нафтовими ресурсами країни, наступним кроком може стати удар по Ірану — ключовому союзнику Москви, який постачає Росії технології безпілотників «Шахед», що щодня тероризують українські міста. Паралельно США арештовують російські нафтові танкери, аби позбавити Кремль фінансування війни проти України, та витісняють Китай із зони впливу в Панамському каналі — таким чином Вашингтон послідовно підриває економічну і військову міць одразу трьох авторитарних режимів одночасно.
Читати також:
США завдали ударів по трьох ядерних об’єктах Ірану: Трамп оголосив про «видатний успіх»
Світлина згенерована за допомогою ШІ
