На майбутніх виборах у вівторок американці обирають Палату представників, третину Сенату, законодавчі збори та губернаторів у багатьох штатах. Їхні результати неминуче сильно вплинуть на наступні два роки президентства Джо Байдена та його політику, включаючи протидію російській агресії в Україні.

8 листопада – це не просто вівторок, а день, коли у Сполучених Штатах відбудуться вибори. Ці вибори заведено називати проміжними, хоча їхня англійська назва – midterm elections, тому що вони проходять буквально в середині терміну роботи чинного президента. Президента на них не обирають, це призводить до нижчої явки виборців.

Але від президента в американській політичній системі залежить далеко не все, і виборцям доведеться вирішити, хто обійме інші виборні посади – членів Конгресу, сенаторів, губернаторів та членів законодавчих зборів штатів.

Хто має більше шансів у цій боротьбі та до чого це може призвести в наступні два роки?

Палата представників

Усі 435 членів Палати представників переобираються кожні два роки. Останні два роки більшість у палаті мали демократи. Це типово: за обранням нового президента його партія найчастіше отримує контроль над обома палатами Конгресу. Це пов’язано з тим, що на президентських виборах явка буває набагато вищою, а більшість американських виборців голосують за кандидатів від однієї партії на всі посади.

Але на нинішніх виборах шансів зберегти більшість у Палаті представників у Демократичної партії відверто мало (агрегатор опитувань 538 дає їм 15 шансів зі 100). На це працюють аж три фактори.

По-перше, є стала історична тенденція: на першому терміні президента його партія зазвичай програє проміжні вибори. Винятки рідкісні – востаннє таке траплялося у 2002 році, коли в американському суспільстві ще зберігався ефект «ралі навколо прапора» після терактів 11 вересня роком раніше, і Джордж Буш-молодший мав величезний рейтинг. Джо Байден сьогодні нічим подібним похвалитися не може.

По-друге, Республіканська партія має структурну перевагу. За Конституцією, у кожному виборчому окрузі має проживати приблизно однакова кількість виборців, але при цьому в кожному штаті має бути хоча б один округ (у малонаселених штатах так і є – наприклад, штат Аляска представляє лише один конгресмен). Решта залишається на розсуд штатів, і в багатьох із них це означає, що виборчі округи нарізають ті, хто має більшість у законодавчих зборах штату (іноді з правом вето у губернатора).

Демографія виборців обох партій вивчається досконало: де вони живуть, їх віковий, ґендерний та расовий склад, рівень доходів, рівень освіти. Всі ці характеристики складно корелюють між собою, але якщо нанести їх на карту, то виходить, що у великих містах переважають демократи, у сільській місцевості домінують республіканці, а передмістя – це поле битви.

Озброєні цим знанням політики штатів прагнуть встановлювати межі виборчих округів максимально вигідно для своєї партії. Ці кордони можуть проводитися як завгодно: у консервативному штаті можна, наприклад, розрізати велике місто на кілька округів та приєднати їх до великих ділянок сільської місцевості – так, щоб голоси городян розчинились. У ліберальному штаті можна навпаки приєднати до міського округу смугу сільської місцевості, але так, щоб голоси селян не могли переважувати міський електорат.

За даними Cook Political Report, демократи гарантовано перемагають у 159 округах, а республіканці – у 188. Ще у 29 округах ймовірність перемоги демократів оцінюється як висока. Далі, щоб дотягнути до більшості (це 218 місць), демократам потрібно взяти ще щонайменше 30 округів. Округів, у яких результат боротьби непередбачувані, за даними того ж дослідницького центру, всього 35, причому 10 з них схиляються у бік республіканців.

Все це тьмяніє на тлі проблеми – інфляції, яку американське суспільство не знало два покоління. За даними за вересень, інфляція в США склала 8,2% за рік, таке зростання цін востаннє спостерігалося наприкінці 70-х-початку 80-х років. Навіть далекі від політики люди відчувають зростання вартості життя щодня.

Інфляція має складні причини, на неї значно вплинули спочатку порушення логістичних ланцюжків під час пандемії, а потім зростання світових цін на нафту, на що американська адміністрація може впливати в дуже обмеженій мірі. Але факт залишається фактом: ціни почали зростати, коли демократи контролювали Білий дім та обидві палати Конгресу і витратили трильйони доларів на свої соціальні, інфраструктурні та екологічні програми. Республіканці стверджують, що це призвело до інфляції додатково.

Демократи намагалися грати на інші теми – наприклад, на абортах. Після того, як республіканська більшість у Верховному суді, всупереч думці багатьох американців, ухвалила, що Конституція ніяк не гарантує право на переривання вагітності, консервативні штати змогли майже чи повністю заборонити їх у своїх кордонах. Також демократи виступають за обмеження торгівлі зброєю.

Влітку та на початку осені за опитуваннями здавалося, що ця ставка на ціннісні питання може спрацювати. Однак останні опитування показують, що на перше місце для більшості американців повернулися економічні проблеми, що республіканцям тільки на руку.

У разі перемоги республіканці отримають усі керівні посади в Палаті представників та повністю визначатимуть її порядок денний.

Сенат

Про результат боротьби за Сенат, де переобирається 35 сенаторів, можна говорити зі значно меншою впевненістю. Агрегатор опитувань 538 зараз прогнозує, що контроль над палатою може рівною ймовірністю як залишитися за демократами, так і перейти до республіканців.

У нинішньому складі палати у тих та інших по 50 місць, і демократи мають більшість лише в тому сенсі, що коли голоси розподіляються суворо навпіл (тобто жоден із демократів не голосує проти), то вирішальний голос отримує віцепрезидент, демократка Камала Харріс.

Найжорсткіша боротьба розгортається за чотири штати: Пенсільванію, Джорджію, Неваду та Аризону. Щоб зберегти хоча б 50 місць, демократам потрібно перемогти у трьох із чотирьох цих штатів, але це не виглядає неможливим: у Пенсільванії та Аризоні, за опитуваннями, кандидати від демократів зараз із невеликим відривом лідирують.

Найгостріша боротьба може розвернутися за Джорджію, причому її результат ми можемо відразу не дізнатися: якщо жоден із кандидатів не набере більш як 50% голосів, то доведеться проводити другий тур. У цьому випадку повториться ситуація 2020 року, причому кандидат від демократів Рафаель Уорнок балотувався і тих виборах теж. Результати другого туру тих виборів стали відомі за кілька годин до штурму Капітолія, 6 січня 2021 року.

Звичайно, не можна виключити, що опитування помиляються, як це було у 2016 та (меншою мірою) 2020 роках. Як пише кореспондент New York Times, що спеціалізується на аналізі електоральних даних, Найт Кон, як і раніше, є багато ознак того, що консервативно налаштовані американці відмовляються розмовляти з полстерами або відповідають їм нещиро.

Вибори у штатах

Багато штатів обирають свої законодавчі збори, губернаторів та держсекретарів. Це важливе напрацювання на наступні вибори 2024 року, коли Америка обиратиме президента.

Вибори президента США, як відомо, двоступеневі: безпосередньо за президента голосують виборці. Виборців у кожного штату стільки ж, скільки у нього членів Палати представників (мінімум один, але чим чисельніше населення штату, тим більше) плюс сенаторів (від кожного по два), тобто щонайменше три.

Виборців формально призначає губернатор штату, виходячи з того, за якого кандидата проголосувала більшість виборців у цьому штаті. У більшості штатів (невеликий виняток становлять Мен та Небраска) кандидату, який набрав більшість навіть в один голос на виборах, дістаються голоси всіх виборців від відповідного штату.

Але порядок призначення виборців не прописаний у Конституції, він встановився пізніше і, в принципі, може бути змінений законодавцями штатів. У 2020 році, коли Дональд Трамп відмовлявся визнавати свою поразку на виборах, він та його прихильники намагалися вплинути на різні ланки цього ланцюжка, щоб, наприклад, зірвати підбиття офіційних підсумків голосування (це компетенція держсекретаря), заблокувати призначення виборців або призначити альтернативну делегацію. рішенням законодавців.

На нинішніх виборах республіканці висунули на посади законодавців, губернаторів та держсекретарів кандидатів, які заперечують перемогу Байдена, в розрахунках, що на наступних виборах ті діятимуть на користь Трампа. Це саме те, що мають на увазі демократи, коли говорять про зростальний авторитаризм у Республіканській партії. Загалом, за розрахунками близько 35% кандидатів-республіканців на цих виборах відкрито та публічно заперечують легітимність президента Байдена.

Дональд Трамп офіційно ще не оголошував про висунення своєї кандидатури на виборах 2024 року, але, за даними американських ЗМІ, він це зробить 14 листопада. 4 листопада він натякав на це на мітингу в Айові.

Коли ми дізнаємося про результати та чи будуть їх оскаржувати?

Якщо знову згадати 2020 рік, тоді переможець президентських виборів визначився лише за чотири дні після виборів.
На нинішніх виборах не доведеться обробляти таку ж кількість бюлетенів, але розрив між кандидатами в багатьох випадках може бути мінімальним, тому підрахунки та перерахунки можуть тривати досить довго. Якщо у Джорджії справа дійде до другого туру – що не виключено, оскільки у виборах бере участь ще й третій кандидат від Лібертаріанської партії, – він відбудеться 6 грудня, і лише після нього стане зрозуміло, яка партія контролюватиме Сенат.

Багато американців голосують достроково і поштою. За даними агрегатора United States Elections Project, до 4 листопада в такий спосіб проголосували вже 35 мільйонів виборців, що більше, ніж на проміжних виборах 2018 року. У Джорджії станом на 3 листопада проголосували 2,2 мільйона осіб (більшість особисто, а не поштою) — а всього там зареєстровано трохи понад 7 мільйонів.

У Пенсільванії до 3 листопада до виборчих комісій надійшло понад мільйон поштових бюлетенів (приблизно кожен дев’ятий зареєстрований виборець), причому за законами штату їх можна буде почати опрацьовувати лише після закінчення голосування 8 листопада. Провідна пенсільванська газета Philadelphia Inquirer вважає, що загалом підсумки виборів у штаті будуть зрозумілі протягом ночі після виборів або наступного дня, але за малої різниці у кількості голосів можуть знадобитися перерахунки (при цьому офіційні підсумки будуть підбиті лише через 20 днів).

За даними Gallup, 41% зареєстрованих виборців цього року планували проголосувати достроково (у 2018 році їхня частка становила 34%). Демократів у тому числі більше, ніж республіканців.

З 2020 року Трамп та його послідовники намагалися дискредитувати дострокове та поштове голосування, попри те, що воно давно і широко практикувалося у багатьох штатах, і випадки порушень були поодинокі. Деякі штати з того часу посилили законодавство про ці способи голосування.

Що буде з американською підтримкою України, якщо республіканці переможуть?

Буквально 4 листопада конгресвумен з Джорджії Марджорі Тейлор Грін, республіканка, трампістка та послідовниця культу QAnon заявила, що від республіканського Конгресу Україна не отримає «ні гроша».

Її погляди в Республіканській партії аж ніяк не маргінальні: у жовтні лідер (поки що) меншості в Палаті представників та її ймовірний майбутній спікер Кевін Маккарті заявив, що жодних «чеків без зазначення суми» Конгрес адміністрації виписувати більше не буде. Скептично до підтримки України належать такі популярні в партії діячі як Дональд Трамп, його сини або телеведучий Fox News Такер Карлсон. Водночас не всі республіканці поділяють цю позицію. Лідер республіканської фракції у Сенаті Мітч Макконнелл підтримує Україну, у травні він навіть їздив до Києва.

У будь-якому випадку очікується, що республіканська більшість ставитиметься до нових бюджетних асигнувань на військову та економічну допомогу Україні більш прискіпливо.

Що можуть зробити республіканці?

Корисно згадати, що відбувалося після попередніх проміжних виборів – у період із 2018 по 2020 рік. Ця ситуація може повторитись. На це очікують багато ліберальних коментаторів, та й серед республіканців деякі сприймають майбутню ситуацію як можливість розквитатися з демократами за всі образи, нанесені на той час.

У 2018 році президентом був республіканець Трамп, а більшість у Палаті представників перейшла до демократів (у Сенаті, до речі, республіканці тоді навіть зміцнили свої позиції). Після цього стався Шатдаун — припинення фінансування федеральних установ через відсутність прийнятого бюджету. Тоді демократи чинили опір будівництву стіни на кордоні з Мексикою. На стіну Трамп у результаті виділив гроші, скориставшись надзвичайними повноваженнями; Крім того, республіканська більшість в обох палатах здатна виводити адміністрацію всілякими розслідуваннями. Згадана вище Марджорі Тейлор Грін про це теж нещодавно говорила.

Нарешті, колись адміністрації доведеться просити Конгрес знову підняти стелю держборгу, що щоразу дає законодавцям можливість виторговувати всілякі поступки (навіть із демократичною більшістю у 2021 році це виявилося непросто).

Якщо республіканці отримають більшість ще й у Сенаті, вони зможуть блокувати призначення посадових осіб до адміністрації та особливо федеральних суддів – у Мітча Макконнелла великий досвід із цієї частини.
Все перераховане описує, як республіканці можуть перешкодити демократичній адміністрації. Але чи можуть вони самі ухвалити якісь закони, що зображають їх переваги? Відповідь на це питання негативна, і причин для цього дві. Перша називається Сенат, друга президентське вето.

Палата представників, безперечно, може проголосувати за будь-які закони. Але в Сенаті є таке явище, як філібастер. Формально це всього лише правило регламенту про необхідність голосування про закінчення дебатів на пленарному засіданні. Але є одна проблема: це технічне, на перший погляд, рішення про завершення дебатів приймається більшістю як мінімум 60 голосів зі 100. Малоймовірно, що в новому складі Сенату республіканці матимуть стільки голосів. На практиці однієї загрози скористатися цим правилом достатньо для того, щоби поховати законопроєкт.

Для меншості в Сенаті філія – це потужний важіль тиску на більшість, він дозволяє блокувати будь-яке законодавство, крім бюджетного, а також кадрових призначень у виконавчій та судовій владі. Усі соціальні пакети Байдена приймалися саме за рубрикою бюджетних; те, що під цей опис не підходило, їх довелося вилучити.

Якщо якийсь закон все ж таки проходить через Сенат, але не влаштовує президента, той може застосувати вето. Конгрес теоретично може подолати його вето, але для цього потрібно вже дві третини голосів в обох палатах.

Що буде із виборами 2024 року?

Про Дональда Трампа ми вже писали вище: швидше за все, він балотуватиметься у 2024 році. У нього можуть з’явитися конкуренти всередині Республіканської партії – найперспективнішим серед них зараз вважається губернатор Флориди Рон Десантіс. Також називають колишнього віце-президента (при Трампі) Майка Пенса та його ж держсекретаря Майка Помпео. Але якщо Трамп висуне свою кандидатуру, вони можуть не наважитися конкурувати з ним.

Джо Байден також кілька разів казав, що має намір висуватися на другий термін. Не всі йому вірили; багатьох бентежить, що 2024 року, незабаром після виборів, політику виповниться 82 роки. Якщо результати нинішніх виборів виявляться дуже невдалими для демократів і якщо рейтинг Байдена в наступні місяці не відновиться, він зазнає сильного тиску всередині партії, щоб поступитися дорогою більш перспективним кандидатам.


Світлина з відкритих джерел