Легендарний володар двох «Оскарів» пішов з життя разом з дружиною та собакою за загадкових обставин.
У Санта-Фе (штат Нью-Мексико, США) 26 лютого знайшли тіла легендарного американського актора Джина Хекмена та його дружини Бетсі Аракави. Дворазовому лауреату премії «Оскар» було 95 років, а його дружині – 63. Правоохоронці також виявили мертвим їхнього собаку.
За повідомленням місцевого видання Santa Fe New Mexican, тіла подружжя знайшли працівники газової служби, яких викликали через можливий витік газу в будинку. Однак детектив Рой Арндт згодом повідомив, що жодних ознак витоку газу виявлено не було. Примітним є факт, що вхідні двері до будинку були відчинені, проте без видимих ознак зламу.
Шериф округу Санта-Фе Адан Мендоса спочатку заявив пресі, що «немає жодних безпосередніх ознак злочину». Проте згодом поліція класифікувала смерть подружжя як «досить підозрілу для проведення ретельного розслідування». Видання Variety повідомляє, що на тілах були виявлені «явні ознаки розкладання», що вказує на те, що смерть настала значно раніше виявлення тіл.
Шлях до слави великої кінозірки
Юджин Аллен Хекмен (таке справжнє ім’я актора) – один із найвизначніших американських акторів другої половини XX століття. Його кінокар’єра тривала понад 40 років, а акторський талант розкрився відносно пізно – першу помітну роль він отримав у 37 років, знявшись у стрічці «Боні та Клайд» (1967).
Працьовитий та небагатослівний, Хекмен рідко давав інтерв’ю та намагався тримати особисте життя подалі від публіки. На відміну від багатьох інших зірок, він не прагнув виглядати інтелектуалом, який розмірковує про тонкощі акторської майстерності чи заплутані політичні питання. Він просто працював, створюючи пам’ятні образи як позитивних, так і негативних персонажів.
Зі своєю другою дружиною, піаністкою Бетсі Аракавою, актор одружився 1991 року, і вони прожили разом 34 роки.
Сім фільмів, які зробили Джина Хекмена легендою Голлівуду
«Французький зв’язковий» (1971)
Саме ця стрічка принесла Хекмену його першу статуетку «Оскар». Роль детектива Джиммі «Попая» Дойла стала визначальною для цілого жанру поліцейського бойовика. Фільм оповідає про складну операцію з викриття міжнародної мережі наркотрафіку між Марселем та Нью-Йорком.
Хекмен створив образ поліцейського, який балансує на межі закону та беззаконня. Методи роботи його персонажа викликають сумніви, але ефективність – безперечна. У знаменитій сцені погоні за викраденим потягом метро Хекмен продемонстрував неймовірну фізичну самовіддачу. Попри свій вік (за сорок), він виконував усі трюки самостійно. Режисер Вільям Фрідкін згадував, що Хекмен настільки глибоко занурився в роль, що часом його поведінка на знімальному майданчику лякала знімальну групу.
«Розмова» (1974)
Якби не вихід «Хрещеного батька 2» того ж року, «Розмова» ймовірно принесла б Френсісу Форду Копполі ще один «Оскар», а Хекмену – принаймні номінацію.
У цій параноїдальній драмі актор зіграв Гаррі Кола, фахівця з прослуховування, який випадково стає свідком підготовки можливого вбивства. Це, мабуть, найбільш інтровертна та психологічно складна роль у кар’єрі Хекмена. У сцені, коли його герой усвідомлює, що неправильно витлумачив ситуацію, і драма раптом перетворюється на трагедію, камера просто фіксує обличчя актора, і за маскою професійної холоднокровності проступає непідробне співчуття.
Гаррі – людина, яка присвятила життя підслуховуванню чужих розмов, але при цьому патологічно оберігає власне приватне життя. У фіналі картини він, шукаючи «жучки», руйнує власну квартиру, а не знайшовши їх, приречено грає на саксофоні.
«Супермен» (1978)
Коли Хекмена запросили на роль Лекса Лютора в «Супермені», багато хто був здивований. Серйозний драматичний актор, володар «Оскара» – і раптом лиходій у фільмі за коміксами? Але Хекмен довів, що може бути органічним у будь-якому жанрі, від кримінальної драми до фантастичного блокбастера.
Його Лютор став взірцем для всіх подальших втілень цього персонажа – антигерой з часткою самоіронії, що робить його привабливим навіть у найпідступніших вчинках.
«Міссісіпі у вогні» (1988)
У цій драмі Алана Паркера, що ґрунтується на реальних подіях, Хекмен зіграв агента ФБР Руперта Андерсона, який розслідує вбивство правозахисників у расистському південному містечку. Ця роль ідеально відповідала його акторському амплуа – харизматична, жорстка, але глибоко порядна людина.
Герой Хекмена несе у собі почуття провини за своє минуле та причетність до колоніальної культури, яка й досі не зникла з південних штатів. Він знайшов спосіб спокутувати це, служачи справедливості, хоча використання насильства проти кривдників не завжди виправдане.
«Непрощений» (1992)
Другий «Оскар» Хекмен отримав за роль шерифа Маля Білла Даґґета – тирана вигаданого міста Біг Віскі, який тримає у страху місцеве населення.
Цікаво, що Хекмен спочатку відмовився від цієї ролі, вважаючи персонажа надто жорстоким і одновимірним. Але Клінт Іствуд, режисер і виконавець головної ролі, зумів переконати його взяти участь у проєкті.
«Непрощений» – вестерн про ілюзію справедливості та про те, як легко влада перетворюється на тиранію. Шериф у виконанні Хекмена – людина, яка щиро вірить, що насильство виправдане, якщо воно служить порядку. Він прагне створити цивілізоване місто, але його методи глибоко варварські. У фінальній сцені в голосі Хекмена чується не так злість, як здивування людини, яка до останнього впевнена у своїй правоті.
«Фірма» (1993)
Фільм Сідні Поллака досліджує тему морального вибору у світі, де успіх часто залежить від готовності заплющити очі на зло. Герой Хекмена – літній юрист Ейвері Толер, який давно змирився з компромісами і переконав себе, що служить добрій меті, відмиваючи гроші мафії.
На перший погляд, він добродушний наставник для молодого адвоката Мітча МакДіра (Том Круз), але поступово розкривається як важлива ланка в злочинній схемі фірми. У фільмі Хекмен майстерно передав внутрішній конфлікт людини, яка розуміє, що зробила неправильний вибір, але надто глибоко загрузла, щоб вчасно вийти з гри.
«Сімейка Тененбаум» (2001)
Одна з останніх значущих ролей Хекмена – у фільмі Веса Андерсона він зіграв Роял Тененбаума, ексцентричного батька вундеркіндів, який несподівано повертається до покинутої родини.
Його герой – одночасно нестерпний егоїст і привабливий авантюрист. Роял зізнається, що завжди відкрито віддавав перевагу одному синові над іншими дітьми, імітує смертельну хворобу, щоб повернутися до родини, але при цьому щиро намагається виправити свої помилки.
Ця роль стала своєрідним прощанням Хекмена з кінематографом – яскравим, багатогранним, з елементами самоіронії, що засвідчує: навіть на схилі років актор був здатний дивувати.
Життя після кіно
2004 року Хекмен оголосив про завершення акторської кар’єри. Цей крок багатьом видався передчасним — у 74 роки він був у чудовій формі. Але, ймовірно, Хекмен просто відчув, що сказав усе, що хотів сказати через кіно, і вирішив спробувати себе в інших видах творчості.
Разом із письменником Деніелом Леніханом він написав чотири романи: «Пробудження зірки Пердідо» (1999), «Справедливість ні для кого» (2004), «Вермільйон» (2004) та «Втеча з Андерсонвіля» (2008). Згодом він випустив два сольні твори: «Розплата на світанку» (2011) та «Погоня» (2013).
Спадщина майстра
Що об’єднує всі визначні ролі Хекмена? Правдивість. У кожному своєму персонажі — чи то корумпований поліцейський, шериф-тиран чи егоїстичний батько — він знаходив людський вимір. Його герої ніколи не були просто «хорошими» або «поганими», вони були складними, суперечливими, і в цьому полягала їхня достовірність.
Хекмен належав до покоління акторів, для яких кіно було не так бізнесом, як мистецтвом. Він не гнався за ролями в касових блокбастерах, віддаючи перевагу проєктам з глибоким змістом. При цьому він ніколи не позиціонував себе як «серйозний артист» — у кожній його роботі відчувалося задоволення від гри, радість від можливості на певний час стати іншою людиною.
Його ролі — свідчення того, що справді велике мистецтво не потребує спецефектів та надлюдських здібностей. Достатньо просто бути чесним перед камерою — і тоді навіть найпересічніша на вигляд людина може стати легендою.
Правоохоронні органи наразі продовжують розслідування обставин смерті подружжя Хекмен-Аракава.
Читати також:
Один із найгучніших розлучних процесів Голлівуду завершено: Джолі та Пітт дійшли згоди
Голлівудському продюсеру Харві Вайнштейну загрожує до 140 років позбавлення волі
Світлина з відкритих джерел
