Операція «Епік Фʼюрі» під егідою США та Ізраїлю виходить за межі початкового плану — Вашингтон не передбачав такого масштабу конфлікту.
Операція затягується: CENTCOM просить підкріплення на місяці вперед
Центральне командування Збройних сил США звернулося до Пентагону з проханням направити додаткових офіцерів військової розвідки до свого штабу у Флориді — щонайменше на 100 днів, а можливо, й до вересня. Про це повідомляє Politico, зазначаючи, що це перший подібний запит адміністрації з початку війни з Іраном і очевидна ознака того, що операція може розтягнутися далеко за межі початкового чотиритижневого терміну, встановленого президентом Трампом.
Поспіх із залученням людей і ресурсів — тих, що зазвичай готуються задовго до початку бойових дій — недвозначно свідчить: команда Трампа не до кінця прорахувала масштаб наслідків війни, яку розв’язала разом із Ізраїлем.
В інтерв’ю газеті New York Post президент США не виключив відправку американських сухопутних сил до Ірану — «якщо це буде необхідно».
«Я не боюся сухопутних військ. Кожен президент каже: «Сухопутних військ не буде». Я так не кажу», — заявив Трамп, давши зрозуміти, що готовий до будь-якого сценарію розвитку конфлікту.
Пентагон назвав імена чотирьох загиблих солдатів
Міністерство оборони США оприлюднило особи чотирьох із шести американських військовослужбовців, які загинули в ході операції «Епік Фʼюрі». Офіційне оголошення зробив голова Комітету начальників штабів генерал Ден Кейн під час брифінгу в Пентагоні, який транслювався в прямому ефірі на Fox News 4 березня 2026 року.
Усі четверо належали до 103-го командування матеріально-технічного забезпечення резервних сил армії США, дислокованого в Де-Мойні, штат Айова. Вони загинули 1 березня в порту Шуайба в Кувейті під час удару іранського безпілотника.
Серед загиблих — капітан Коді А. Хорк, 35 років, уродженець Вінтер-Хейвена, Флорида. За плечима офіцера — три закордонні місії: Саудівська Аравія у 2018-му, Гуантанамо у 2021-му та Польща у 2024-му. Штаб-сержант Ноа Л. Тітженс, 42 роки, з Белв’ю, Небраска, двічі служив у Кувейті — у 2009 та 2019 роках. Штаб-сержант Ніколь М. Амор, 39 років, з Вайт-Бер-Лейка, Міннесота, мала досвід служби в Кувейті та Іраку в 2019 році. Сержант Деклан Дж. Коуді, 20 років — наймолодший із загиблих, уродженець Вест-Де-Мойна, Айова, вступив до армійського резерву лише у 2023 році. Посмертно підвищений у званні.
Особи двох інших загиблих поки не розголошуються — до моменту повідомлення їхніх родин.
Губернатор Айови Кім Рейнольдс окремо вшанувала пам’ять сержанта Коуді — єдиного підтвердженого на той момент загиблого з цього штату.
Генерал Кейн на брифінгу сказав: «З глибоким смутком і вдячністю я називаю імена чотирьох із шести наших полеглих героїв — усіх із 103-го командування матеріально-технічного забезпечення резервних сил армії США в Де-Мойні. Сім’ям наших полеглих — ми схиляємо голови разом із вами».
Як загинули солдати: база без даху й тривога, яка не спрацювала
1 березня іранський безпілотник вразив тактичний оперативний центр у кувейтському порту Шуайба. За інформацією CBS із посиланням на трьох американських військових чиновників, база була практично беззахисною: єдиним укриттям для особового складу слугував перероблений контейнер із Т-подібними бетонними стінами. Така конструкція захищає від бічних вибухів і обстрілів, але не від влучання зверху — саме туди й прийшовся удар дрона.
Ще більше запитань викликають обставини самого нападу. Двоє свідків заявили CBS, що в момент удару сирени тривоги не звучали, а ще двоє чиновників повідомили: в Пентагоні ще до початку операції обговорювалося, чи варто взагалі використовувати цю базу, оскільки її надзвичайно важко захистити.
Міністр оборони (в адміністрації Трампа відомство перейменоване на Міністерство війни і має офіційний сайт war.gov) Піт Хегсет пояснив загибель солдатів інакше: «Іноді, на жаль, один дрон може прорватися крізь ешелон ППО. У цьому випадку він влучив у тактичний оперативний центр. Споруда була укріплена, але це потужна зброя». Проте свідчення представників армії ставлять цю версію під серйозний сумнів.
На закритому брифінгу для конгресменів, де були присутні Хегсет, голова Комітету начальників штабів Дан Кейн, директор ЦРУ Джон Ратклифф і держсекретар Марко Рубіо, сенатор-демократ Кріс Мерфі після засідання розкрив суть почутого: «Нам сказали, що загиблих американців буде більше і що зупинити всі ці дрони вони не зможуть».
Американський пілот катапультувався над Кувейтом — місцеві прийняли його за іранця
2 березня один із трьох американських винищувачів F-15E Strike Eagle був збитий над Кувейтом — цього разу вогнем союзних кувейтських сил ППО. Пілоту вдалося вижити: він катапультувався і приземлився серед місцевих жителів.
Проте приземлення виявилося небезпечним з несподіваного боку — кувейтці прийняли льотчика за іранця і кинулися до нього з погрозами. На відео видно, як чоловік із металевою трубою наближається до пілота, і лише коли той вигукує «American!» і вказує на знаки розрізнення на формі, натовп відступає.
CENTCOM підтвердив: усі шестеро членів екіпажів трьох збитих F-15 катапультувалися, евакуйовані й перебувають у стабільному стані. Кувейт визнав факт інциденту. Збиття сталося під час масованої іранської атаки із застосуванням балістичних ракет, безпілотників і бойових літаків.
Іран понад 100 годин без інтернету
За даними аналітичного сервісу NetBlocks, Іран залишається відрізаним від глобальної мережі вже понад 100 годин. Повне відключення інтернету — звична практика режиму в кризових ситуаціях: востаннє подібна блокада запроваджувалася в січні, коли десятки тисяч іранців вийшли на вулиці з протестами.
ЦРУ озброює курдів: новий наземний фронт на заході Ірану
Поки авіація США та Ізраїлю завдає ударів з повітря, на заході Ірану визріває потенційно найбільш руйнівний для Тегерана сценарій — відкриття наземного фронту силами іранських курдів за підтримки ЦРУ.
За даними CNN та Reuters , американська розвідка розробляє план озброєння іранських курдських формувань. Ірак і Іракський Курдистан мали б стати логістичним плацдармом для переправлення зброї та підтримки збройних опозиційних груп, насамперед Іранської демократичної партії Курдистану (KDPI) на чолі з Мустафою Хіджрі. За інформацією Axios, президент Трамп особисто телефонував Хіджрі, а також лідерам іракського Курдистану Масуду Барзані та Бафелю Талабані — для обговорення координації дій проти Ірану.
Про готовність до наземної операції заявили й самі курдські лідери в інтерв’ю Associated Press: тисячі підготовлених бойовиків, пов’язаних із курдськими рухами за незалежність і зосереджених у прикордонних районах провинції Сулейманія, готові перетнути кордон. «Ми вважаємо, що зараз маємо унікальний шанс», — заявив один із курдських командирів CNN. Ізраїльський канал i24 навіть повідомив, що операція розпочалася ще 2 березня, хоча офіційних підтверджень цьому поки не надходило.
Курдський журналіст Фазель Хаврамі 3 березня написав у соцмережі X: «США та Ізраїль, схоже, діють за конкретним планом у курдських районах на заході Ірану». За його словами, розвідувальне управління КВВР у місті Павех провінції Керманшах знищено авіаударом США та Ізраїлю, а 150-кілометровий коридор між іракським Курдистаном і Керманшахом перебуває під безперервним американським бомбардуванням. Майже всі бази КВВР і міліції «Басідж» уздовж кордону вже знищені — шлях для курдських сил розчищається.
NYT зазначає, що ЦРУ ще до початку відкритої війни поставляло курдським формуванням стрілецьку зброю в рамках таємної програми дестабілізації режиму аятол Ірану.
Іран відреагував: міністерство розвідки республіки заявило про удари по позиціях «сепаратистських угруповань» на заході країни, стверджуючи про значні втрати серед нападників.
Представниця Білого дому Кероліна Левітт назвала неправдивими повідомлення про те, що Трамп схвалив план курдського повстання. Проте Wall Street Journal повідомляє, що президент відкритий до підтримки будь-яких груп, готових воювати проти режиму, хоча остаточного рішення щодо обсягів зброї, навчання й розвідувальної підтримки ще не ухвалено.
Історичний контекст: курди як інструмент американської геополітики
Ця ситуація болісно нагадує події піввікової давнини. У 1972–1975 роках ЦРУ фінансувало й озброювало сили Мустафи Барзані — батька нинішнього лідера іракського КДП Масуда Барзані — проти Іраку, діючи в інтересах іранського шаха. Але щойно шах підписав Алжирську угоду з Саддамом Хусейном у 1975 році, Вашингтон забув про курдів. Ця зрада залишила глибокий слід у колективній пам’яті курдського народу й породила стійку недовіру до американських обіцянок.
KDPI має давню й криваву історію збройної боротьби проти іранського режиму — особливо інтенсивну у 1979–1989 роках, коли аятола Хомейні відмовив курдам у будь-яких правах і оголосив проти них «священну війну», що коштувала понад 10 тисяч людських життів.
Курдський представник, процитований CNN, попередив: вікно можливостей, що відкрилося після загибелі Хаменеї та хаосу від авіабомбардувань, може закритися вже за кілька днів. Будь-яка операція з іракської території потребуватиме офіційного схвалення уряду Іракського Курдистану в Ербілі й мовчазної згоди Багдада — жоден із них своєї участі публічно не підтвердив.
Трамп, звертаючись безпосередньо до іранського народу, заявив: «Коли ми закінчимо — беріть владу у свої руки. Час вашої свободи близько».
Операція «Епік Фʼюрі», розпочата 28 лютого 2026 року, за перші 72 години охопила понад 1700 цілей на іранській території, знищивши ядерні об’єкти, ракетні системи, командні центри КВВР і 11 бойових кораблів у Оманській затоці. Іран відповів понад 500 балістичними ракетами та 2000 безпілотників — і, судячи з усього, це далеко не кінець.
Курди: хто вони?
Курди — один із найбільших народів світу, що не має власної державності.
Чисельність
За різними оцінками, від 35 до 45 мільйонів осіб. Точна цифра невідома, оскільки жодна з країн, де вони проживають, не проводить окремого етнічного обліку.
Основне розселення:
- Туреччина — близько 15–20 млн (найбільша діаспора)
- Іран — 8–12 млн
- Ірак — 5–8 млн (мають автономний регіон — Іракський Курдистан)
- Сирія — 2–3 млн
- Значні діаспори в Європі, зокрема в Німеччині — понад 1 млн
Релігія
Переважна більшість курдів — мусульмани-суніти (близько 75%). Але релігійна картина доволі строката:
- Єзиди — давня самобутня релігія, унікальний синкретизм домусульманських вірувань, зороастризму та ісламу. Проживають переважно в Іраку (Сінджар)
- Алевіти — переважно в Туреччині, близькі до шиїзму
- Шиїти — частина іранських і іракських курдів
- Християни — невелика громада
- Ярсани (Ахл-е Хакк) — ще одна стародавня синкретична релігія серед іранських курдів
Походження етносу
Курди — іраномовний народ, і це ключ до розуміння їхнього походження. Курдська мова належить до північно-західної групи іранських мов індоєвропейської сім’ї — тобто вони споріднені з персами, а не з арабами чи тюрками.
Щодо конкретних витоків існує кілька теорій:
1. Мідійська теорія — найпопулярніша серед самих курдів. Згідно з нею, курди є нащадками давніх мідійців — іраномовного народу, що заснував Мідійське царство (VII–VI ст. до н. е.) на території сучасного Ірану й Іраку. Саме мідійці разом із вавилонянами знищили Ассирійську імперію.
2. Автохтонна теорія — курди є нащадками різних давніх народів Загросу й Тавру: хурритів, луллубеїв, кутіїв — корінних жителів гірського регіону, що поступово злилися з іраномовними мігрантами.
3. Теорія змішаного походження — сучасні курди сформувалися внаслідок злиття місцевих гірських народів і хвиль іраномовних племен, що приходили зі сходу в I тисячолітті до н. е.
Більшість сучасних істориків схиляється саме до третьої версії: курдський етнос складався поступово протягом тисячоліть на території гірського регіону Загрос — Таврські гори, і завершив своє формування приблизно в середньовіччі — в епоху арабських завоювань VII–VIII ст. н. е.
Коротко про ідентичність
Курди мають власну мову (дві основні діалектні групи — курманджі і сорані), багату усну поетичну традицію, самобутню культуру. Попри відсутність єдиної держави вони зберігають сильне відчуття спільної ідентичності, яке лише посилилося через десятиліття боротьби за автономію та незалежність у чотирьох країнах.
Читати також:
Світлини з відкритих джерел
