Життя в іншій країні, особливо в перші місяці, це безумовно вихід із зони комфорту. Інші традиції, правила, нові звички, їжа, мова, врешті решт, менталітет. Потрібно звикати до нової країни, долати мовні, культурні бар’єри. Особливо, якщо це зовсім інша для нас, українців, країна. Приміром, як США.
Ким працюють українці в США?
Більшість українських мігрантів, які працюють у США, об’єднує понаднормова праця. Американці хочуть працювати 6-8 годин, за що отримують достатньо грошей на все. Українці згодні проводити на роботі 12-14 годин на день, бо хочуть більшого.
Про це в інтерв’ю in4usa розповідає українка Алла Сидорук (42 роки), яка 14 років живе і працює у США, в місті Чикаго. Алла виграла Грін-карт і разом з чоловіком емігрувала до Америки, в еміграції у подружжя народилося двійко діток. Коли пройшло 10 років, карту поновила і надалі успішно живе та працює в еміграції.
Чика́го — місто в штаті Іллінойс, лежить на березі озера Мічиган; третє за величиною в США, важливий промисловий, торговельний і культурний центр Середнього Заходу. 3 млн населення в самому місті, 7,1 млн в метрополії Чикаго.
Культура праці в США
Люди живуть роботою, вона дає мету і впевненість. Хоча практично з будь-якою роботою у США можна нормально жити. Мати машину, житло та харчі. Свій автомобіль, приміром, Алла з чоловіком придбали одразу після місяця роботи у США за 4000 доларів. Така середня ціна на автівку в Штатах. За словами жінки, можна автівку купити й за 1000 доларів. Без машини дуже важко функціонувати у великому місті.
За словами Алли, українки працюють на трьох типах робіт: прибирання, доглядання, няні (бебі-ситер), чоловіки здебільшого йдуть у будівництво. Сама Алла працювала як в російських сім’ях нянею, так і в американських. З досвіду стверджує, що комфортніше себе почувала в сім’ї американців, оскільки там була і більша оплата і краще ставлення. Американці демократичні в трудових відносинах і цінують, в першу чергу працівника, його роботу та ставляться як до рівного собі, в незалежності від посади яку займають.
Це стосується осіб, які не знають мови, якщо мовний бар’єр не є перешкодою, ринок праці є відкритим для кожного, хто прагне працювати, розвиватися і досягти цілей.
«Якби можна було одним словом описати США, то я б сказала, що Америка — це час. Тут завжди погодинна фіксована ставка, кожна хвилина цінна. Навіть в парку на пробіжці ви побачите людей, які не просто біжать, а одночасно вигулюють собак та слухають в навушниках аудіокниги. Те саме у спортзалах. Людина повинна бути мультитаск, багатозадачною, бути в ритмі життя», — говорить Алла.
В Америку приїжджають працювати найчастіше українці з сіл чи містечок, які виграли Грін-карт, заповнили анкету і потрапили сюди навіть не знаючи мови. Навіть, якщо і погано знати мову, то можна піти працювати у сферу обслуговування офіціантом. Заробітна плата, там не висока, проте американці щедрі на чайові, зазвичай чайових заведено залишати 20 відсотків від суми замовлення, проте трапляються й щедрі клієнти, що можуть залишити стільки грошей офіціанту, скільки коштувало замовлення.
Сама Алла за професією педагог, працює у своїй художній школі Fantasy art studio, проводить приватні майстер-класи як серед найменших учасників, так і для дорослих. Винаймає студію, де викладає, працює як аніматор та організатор дитячих свят.
«Чому я стала аніматором. Бо я відчула, що я можу дати людям ту енергію і позитив, що маю. Моє покликання є робити цей світ яскравішим, добрішим, веселішим і це є такий мій шлях».
Прикрим фактом є те, що самі українці наживаються на своїх земляках. Наприклад, пропонують тобі роботу за 8 доларів година, а самі в працедавця беруть 12 доларів, тобто зі свого колеги мають заробіток 4 долари з кожної години (це на момент приїзду Алли в США, зараз це були б 15 і 20 дол, а не 8 і 12). Алла говорить, що так часто буває серед кола емігрантів, хоча також можна зустріти й приязних людей, готових помогти, зустріти друзів.
Алла аніматор та педагог. Звязатися та записатися на заняття можна безпосередньо за допомогою соціальної мережі Facebook.
Фаст-фуд, усміхнені перехожі: перші враження від Америки
«Коли я приїхала у Чикаго, то зовсім немала знайомих, ми самі знайшли собі житло, роботу. Оренда в Чикаго обійдеться в районі 1500 доларів в місяць. Це я проживаю в самому Центрі міста”, — розказує Алла.
“Найперше мене здивував тут стан навколишнього середовища, бруд на вуличках позаду будинків, спереді коло фасадів звичайно прибрано, а також нашестя щурів та сірих білок. Райони поділяються на благополучні та неблагополучні. В останніх, звичайно, антисанітарія. І це заслуга не бездіяльності соціальних служб, а самих мешканців”.
Приємно здивували публічні бібліотеки. Вони тут більш людні та не такі консервативні, як у нас. Купуєш абонемаент і можна хоч цілий день там просидіти. Також при бібліотеках часто проходять різні безкоштовні освітні програми.
Розкажіть про різницю українського та американського менталітетів. Чи справді українцям важко влитися в американське суспільство?
«Все залежить від людей. Хтось прагне асимілюватись за будь-яку ціну і чимшвидше, хтось навпаки шукає «своїх», що тут дуже легко — просто підписуєшся на спільноту в Facebook і знайомишся. Поважаю тих, хто плекає в собі українське. Ти змінюєшся, життя і локації навколо тебе стають інакшими, але твоє національне ядро – те, що ідентифікує тебе, – завжди залишається з тобою».
«Бути емігрантом без роду і племені мені не хотілося б. Тому я часто відвідую Україну, з дітьми щороку їздимо на батьківщину. Мої діти володіють українською мовою без акценту, у Чикаго відвідують суботню українську школу, гопак та різноманітні гуртки”.
«Американці багато посміхаються, переважно раді допомогти та вільні у своїх діях, більш розкуті в розмові. А ще дуже цінують час і власний простір. Вони не будуть з тобою спілкуватися, якщо ти їм нецікавий або не приносиш користі. Однак, цей звичайний етикет також є показовим, бо без вагань повідомлять на тебе в соціальні служби при найменшому порушенні. Наприклад, що діти плачуть вночі або, що у сушарці ви сушили шматяні кросівки. А цього робити не можна”.
«Американці зазвичай легко йдуть на контакт. Якщо бачать, що ти мовчиш, пробують тебе розговорити. Small talk, який зазвичай починається фразою How are you, – це для них святе. Але все одно відчувається, як вони цінують свій власний простір. Американці не дуже люблять готувати вдома. Для них краще купити готовий салат чи перекусити у кав’ярні. Також американці не бояться бути собою, не соромляться бути інакшими. Повна свобода самоідентифікації».
А як щодо американської їжі? Це правда в основному фастфуд?
Тут справді дуже багато фастфуд-забігайлівок, але так само безліч кав’ярень із веганською їжею. Крім того, існує багато місць, де можна спробувати національні страви різних кухонь світу. У Чикаго є околиці, де можна відвідати ресторани індійської, тайської, японської, грецької, російської, італійської та інших кухонь. Тому кожен обирає те, що йому до душі.
«Щоправда, їсти не вдома дорого, якщо порівнювати з Україною. Середня ціна обіду на одного дорослого та двох дітей близько 100 доларів (2700 грн) і це в малому ресторанчику, і без напоїв. У звичайній забігайлівці можна на перекус з дітьми вкластися у 25 доларів (700 грн)».
А як щодо цін у Чикаго?
Жити у Штатах – дорого. Особливо це стосується нерухомості. Наприклад, ціна непоказного будиночка стартує від 1 млн доларів. І люди купують, беруть у кредит на 20 років. Орендувати житло теж дорого: у Чикаго орендувати житло можна за 1,5 — 2 тисячі доларів на місяць. Хоча, наприклад, у Техасі можна зняти апартаменти за 1200 доларів на місяць.
«650-700 доларів йде на продукти, на дитячі розваги та науку (плавання, бокс, танці) слід віддати 300-400 доларів. Якщо дитина відвідує державну школу, то в рік треба заплатити не більше 70 доларів».
Та попри все, люди тут справді багато заробляють. Якщо ти робиш свою справу добре, то отримуєш справедливу винагороду.
Світлини: Alla Sydoruk, Glencoe, Сполучені Штати Америки — у Chicago Botanic Garden. Facebook
